Замок Попова у Василівці
У Запорізькій області, приблизно в 40-50 кілометрах на південь від Запоріжжя є невелике місто Василівка. Василівку знають не тільки тому, що через неї проходять великі автомобільні траси, в тому числі і міжнародного значення. У місті розташовані будівлі колись багатої садиби, що належала поміщикові Попову. Зовні вона нагадує замкові споруди, тому в народі її називають замок Попова або Василівський замок.
Садиба Попова - справжній шедевр містобудування XIX століття, що становить велику історичну, культурну та архітектурну цінність. Сьогодні замок Попова у Василівці є музеєм-заповідником («Садиба Попова»). З цією садибою і родом Попових тісно пов'язана історія міста. Попова вважають засновником Василівки.
Генерал Василь Степанович Попов перебував на службі у Катерини II, неодноразово був представлений до нагороди. За свою вірну службу йому були подаровані землі, в тому числі і ті, де зараз стоїть місто Василівка. Раніше ця територія використовувалася кочовими племенами, а потім козаки пристосували її під свої зимовища. Василь Попов заснував тут поселення, яке виросло в місто. Тутешня місцевість привернула його, насамперед, великою кількістю живності. Ліси Великого Лугу ідеально підходили для мисливських угідь. Так в околицях з'явився великий маєток.
Шикарний замковий комплекс, так званий замок Попова, збудували вже його нащадки. За проектом мелітопольського архітектора Олександра Агеєнко в центральній частині був зведений гарний чотириповерховий палац. Пізніше були побудовані три флігелі (східний, західний і північний), оглядова вежа та манеж стаєнь, що зовні нагадує Московський Кремль. Замкові споруди поєднують в собі декілька стилів - бароко, романський та готичний стиль. Замок Попова служив місцем відпочинку знатних та високопоставлених панів, в тому числі і з російської столиці. Все повинно було бути на вищому рівні.
У 1894 році замок Попова переходить до Юрія Попова. Завдяки старанням нового власника садиба перетворилася на своєрідний центр культурного життя. Великий поціновувач мистецтв, він зібрав у замку величезну бібліотеку, велику колекцію зброї, картин, серед яких оригінали полотен Рембрандта, Тиціана і Гойї. Юрій створив унікальні етнографічні експозиції, що зображували побут народів різних країн. Для більшої переконливості ці експозиції були оснащені ляльками-манекенами в національному одязі.
Події Жовтневої революції порушили щасливий плин життя садиби Попова. Юрій був змушений покинути садибу, попередньо забравши багато цінностей. Все, що залишилося, було розграбовано або знищено. Рідкісні книги, скульптури, картини - все було спалено. Видатний педагог Антон Семенович Макаренко, автор знаменитої «Педагогічної поеми», наприкінці листопада 1925 приїхав оглянути замок Попова в надії розмістити тут дитячу колонію. Йому відкрилася сумна картина: «Увійшли в перший палац. Нічого в ньому вже не було, крім протягів, пахло вапном, та у вестибюлі на купі сміття валялась гіпсова Венера Мілоська не тільки без рук, але й без ніг. В інших палацах, таких же високих і витончених, теж сильно ще пахло революцією».
Будівля головного палацу, на жаль, не вціліла (його почали розбирати на будматеріали ще в 30-х роках минулого століття). На сьогоднішній день від нього залишилася тільки одна вежа. Непогано збереглася будівля конюшні, п'ятиметрова оглядова вежа, будівля для прислуги, садибний будинок В. С. Попова (1790 рік), господарські споруди тощо.
Усі будівлі замку Попова потребують реконструкції. Її не проводять з банальної причини - нема коштів. Незважаючи на те, що відвідування музею «Садиба Попова» платне, цих грошей, звичайно, не вистачить, щоб провести всі необхідні відновлювальні роботи. Буде великою втратою, якщо садиба Попова, єдиний поміщицький замковий комплекс, що зберігся в Запорізькій області, просто зникне з лиця землі.