Чорний ліс та озеро Чорне
Чорний ліс - так називається лісовий масив на Кіровоградщині (на території Знам'янського та Олександрійського районів) загальною площею понад 26 га. Чорний ліс складається в основному з грабових та дубових лісів, хоча тут успішно ростуть берези, верби, осоки, вільхові дерева. Природа тут первозданна і дуже красива, особливо навесні. Мальовничо і якось по-казковому виглядають величезні реліктові дерева та напівзатоплені корчі, благополучно окуповані місцевими рослинами. У давні часи тут був степ, який згодом поглинули Чорний ліс і болото.
Деякі ділянки лісу - суцільна буйна рослинність гігантських розмірів. Тільки динозаврів не вистачає, зате удосталь водяться дикі кабани, зайці, лисиці та інша живність. Крони дерев настільки близько розташовані одна до одної, що утворюють щільний шатер, який не пропускає сонячне світло.
У минулому територія Чорного лісу простягалася на сотні кілометрів та займала набагато більшу площу, ніж сьогодні. Деревина, видобута в цих лісах, йшла на будівництво кораблів Чорноморського флоту та міста Єлисаветграда (стара назва Кіровограда). З 1975 року частина території Чорного лісу (3491 га) була оголошена ландшафтним заказником загальнодержавного значення «Чорноліський». Багато видів рослин, які ростуть на території заказника, є рідкісними та нетиповими для центральної України і півдня лісостепу (бересклет низький, вахта трилисна, осока парвська, грушанка круглолисна, вязель витончений). Деякі з них занесені до Червоної книги (аконіт Бессера та ін.).
У глибині Чорного лісу, неподалік від села Водяне, яке знаходиться в підпорядкуванні міста Знам'янка, розташоване унікальне сфагнове болото «Чорний ліс». Воно покрито сфагнумом - особливим видом торф'яного моху, папороттю, лишайниками, хвощами, орхідеями, комахоїдними росичками, очеретом та іншою рослинністю. Є припущення, що колись тут було озеро, яке з часом перетворилося на болото.
У центральній частині болота «Чорний ліс» розташоване озеро Берестовате, або як його називають в народі Чорне або Бездонне озеро. З 1975 року болото «Чорний ліс» та Чорне озеро, що примикає до нього, є гідрологічним пам'ятником природи. Чорне озеро - загадка і диво природи. Це найзагадковіше та найтаємничіше озеро не тільки в Кіровоградській області, але й в усій Україні. Загадкове - більшою мірою тому, що воно й досі до кінця не вивчене.
Приблизна площа болота «Чорний ліс» разом з озером Берестоватим - близько 16 га (з яких заповідними вважаються лише два гектари). Визначити більш точні межі досить проблематично. Досі залишається загадкою і глибина озера. Всі спроби виміряти глибину Чорного озера не були успішними, оскільки через кілька шарів торфу, що скупчувався у водоймі протягом століть, озеро має не одне дно. Дістатися до «справжнього» дна ще нікому не вдавалося. Тому і вважають Чорне озеро бездонним. Купатися в ньому заборонено. Вода у водоймі залишається холодною цілий рік - і взимку, і влітку. У сильну спеку Чорне озеро трохи прогрівається на глибину до метра. Навіть у сильні морози Чорне озеро не замерзає. Єдиний вид риб, який здатний вижити в таких умовах, - земляний карась (різновид сріблястого карася). Цей унікальний вид риб живе тільки в Чорному озері у Кіровоградській області. Неодноразові спроби населити озеро іншими видами риб були приречені на невдачу.
Одна з особливостей Чорного озера - плаваючі острови, так звані сплавини. Сплавина утворюються шляхом заростання поверхні води сфагнумом, очеретом, папороттю та деревами. У деяких місцях відстань між сплавинами та берегом озера сягає 10-15 метрів.
Чорний ліс із його дивинами - мальовничим болотом та бездонним Чорним озером - приваблює всіх любителів первозданної, дикої, природи, грибників, ботаніків. Той, хто шукає тут цивілізації, він її не знайде. Єдина споруда на березі Чорного озера - старий, занедбаний будинок - ні, не сторожка лісника, а колишня урядова дача, куди приїжджали на відпочинок від справ насущних державні мужі.
У ході археологічних розкопок, що проводилися неподалік від Чорного озеро в 1949 році, були виявлені залишки городища чорноліської культури та 265 стародавніх курганів (ІІІ століття до н. е.). Це свідчить про те, що людина освоювала цю місцевість здавна.