Межиріцький Свято-Троїцький монастир
Межиріцький Свято-Троїцький монастир - діючий православний чоловічий монастир на Рівненщині. Розташований він у передмісті Острога, в селі Межиріч. Туристи, які приїжджають подивитися Острозький замок, можуть побачити з його стін верхівки куполів Межиріцького монастиря.
Межиріцький монастир (у деяких джерелах - Межерицький або Межирицький монастир)- один із найдавніших в Україні. Його історія насичена бурхливими подіями та тісно пов'язана з родом князів Острозьких, зокрема з ім'ям князя Федора Даниловича Острозького, луцького старости. В кінці XIV століття Великий князь Литовський Вітовт подарував Федору Острозькому кілька міст із прилеглими до них землями, в тому числі і Межиріч. За однією з версій православний храм у Межирічі існував задовго до цієї події, ще з ХІІІ століття, і був заснований монахами Києво-Печерської лаври, що втекли сюди після розгрому Києва ханом Батиєм.
Острозький збудував у Межирічі дерев'яний замок, укріплений частоколом та земляними валами. Подальшим облаштуванням території займалися нащадки Федора Острозького - син Василь (Красний) та онук Іван. У центральній частині була побудована дерев'яна православна Свято-Троїцька церква, яку в ХV столітті знищила сильна пожежа. Нову Межиріцьку церкву вирішили будувати з міцнішого матеріалу - місцевого каменю-піщанику. Цей Троїцький храм, що датується серединою ХV, прекрасно зберігся до наших днів.
У ХVII столітті новим господарем Межиріча стає останній із роду Острозьких Іван, який прийняв католицьку віру і взяв нове ім'я - Януш. Він домігся того, що Межиріч отримав Магдебурзьке право і статус міста. Будучи католиком, Януш Острозький передав православну Свято-Троїцьку обитель католицькому ордену Францисканців. В епоху постійних війн, частих нападів татар та міжусобних негараздів Януш Острозький доклав чимало сил щодо зміцнення Межиріцького монастиря. За його наказом до Свято-Троїцької церкви прибудували двоповерхові корпуси келій, у зовнішніх кутах яких були зведені триярусні вежі, що виконували оборонну роль. Ці споруди оперізувала потужна оборонна кам'яна стіна з високими зубчастими шестигранними вежами на кожній розі. Для ведення обстрілу в баштах були бійниці. В результаті всіх перетворень Межиріцький монастир перетворився на грізну та могутню фортецю, що здатна дати відсіч будь-яким ворогам.
Сьогодні в Межирічі можна побачити залишки Заславських воріт, виконаних у формі арки. Неподалік від Межиріцького монастиря збереглася величезна піч, яка датується ХVII століттям. Коли Межиріцьку фортецю облягали татари, в цій печі варилася смола. Киплячою смолою якраз і пригощали ворога. За однією з версій піч також використовувалася і як кузня. У морозні зимові дні охорона фортеці розпалювала в печі вогнище, щоб зігрітися.
Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, що розгорілася в ХVII столітті, захлеснула багато сіл та міст. Не уникнув цієї долі і Межиріч. Тоді місто було практично стерте з лиця землі. Нічого не залишилося і від замку Януша Острозького. А ось Межиріцький монастир залишився неушкоджений. Повстанці пощадили колишню православну обитель, вигнавши з неї францисканських монахів.
Великих збитків монастирю завдала сильна пожежа, що сталася в 1820 році. Тоді вогонь знищив велику монастирську бібліотеку, яка налічувала близько двох тисяч книг.
Наприкінці ХІХ століття католицький храм було скасовано, і Свято-Троїцький монастир у Межирічі знову відчинив двері православним. У роки радянської влади Межиріцький монастир не був закритий, хоча знаходився в запустінні. Однак парафіяни мали змогу відвідувати служби, що проводилися в Троїцькій церкві. Монастирське життя починає пожвавлюватися лише після того, як Межиріцький Свято-Троїцький монастир було передано православній церкві в 1991 році.