Почаївська лавра

Почаївська лавра - найдавніший православний монастир, розташований у місті Почаєві Кременецького району Тернопільської області. За своєю масштабністю та значимістю Почаївська лавра поступається лише Києво-Печерській.

    Точна дата заснування Почаївського монастиря невідома. За легендою, заснування храму пов'язане з подіями 1240 року, коли хан Батий захопив та розгромив Київ. Ченці Києво-Печерської лаври врятувалися втечею. Вони знайшли притулок на Волині, а точніше - на високій Почаївській горі, де й оселилися. З небес до них зійшла Пресвята Діва Марія у вогняній купині та благословила їх. У тому місці, де Богородиця ступила на землю, залишився слід - відбиток правої стопи, та з'явилося джерело з цілющою водою, яке не вичерпалося й досі. На знак чудесного явління Діви Марії ченці біля підніжжя Почаївської гори заснували Свято-Успенську церкву, спочатку дерев'яну, а пізніше кам'яну.

    Справжнім скарбом Успенського собору є почаївська ікона Божої Матері. З нею пов'язано безліч чудес. Вона зцілювала хворих, повертала зір сліпим, а в 1675 році, наприклад, почаївська ікона допомогла подолати облогу багатотисячного турецько-татарського війська.

    Ікону Богородиці Почаївська лавра отримала в дар від місцевої поміщиці Ганни Гойської в 1597 році. Ця жінка робила щедрі пожертвування на процвітання храму та всіляко сприяла будівництву кам'яного монастиря, особливо після того, як чудотворна ікона зцілила її брата, сліпого від народження. Цю ікону Гойської подарував константинопольський митрополит Неофіт, який гостював у неї кілька днів, будучи проїздом у Почаєві в 1559 році.

    Після проголошення Люблінської унії починаються утиски православної віри, нав'язування чужих віросповідань. Почаївська лавра стає оплотом православ'я, серцем духовного життя на Західній Україні.

    Одним із видатних діячів лаври, її настоятелем був Йов Почаївський, що прославився чудесами зцілення. Він сприяв активному будівництву та зміцненню монастиря. При ньому були споруджені оборонні стіни навколо Почаївської лаври, шість церков, собор святої Трійці, чернечі келії та господарські будівлі; почали працювати школа та друкарня. Іов прожив близько ста років. Його нетлінні мощі були канонізовані й свято шануються.

    Архітектурний ансамбль Почаївської лаври вражає своєю красою та величчю. В центральній частині розташована дзвіниця, що досягає у висоту 65 метрів. На монастирській території розташовано два собори.

    Прикраса лаври - великий Успенський собор. Зводився він у 1771 - 1783 роках на місці дерев'яного храму, а проектував його архітектор Готфрід Гофман. Собор об'єднує в собі два стилі - бароко та рококо. Пілястри, декоративні вази, багата ліпнина на фасаді тільки підкреслюють його пишність. Нижче Успенського собору розташований храм Іова Почаївського, або Печерна церква.

    Троїцький собор будувався пізніше Успенського - протягом 1906-1912 років, за проектом архітектора Олексія Щусєва (до речі, одна з його знаменитих робіт - Мавзолей Леніна). Виконаний він в неорусском стилі та прикрашений мальовничій мозаїкою Миколи Реріха «Спас Нерукотворний». На Святих воротах, що ведуть до храму, зображено явище Пресвятої Діви Марії, яка залишила відбиток стопи на землі.