Софія Київська
Софія Київська - унікальний культурно-історичний пам'ятник Київської Русі, який чудово зберігся до наших днів. Тепер це національний заповідник, до складу якого входить декілька об'єктів: дзвіниця, будинок митрополита із закладеною аркою «Ворота Заборовського», Кирилівська церква, трапезна церква «Тепла Софія», келії, бурса, південні ворота.
З приводу часу заснування знаменитого Софійського собору думки вчених розходяться. Упродовж двох століть історики намагаються розгадати цю загадку. Одні датою заснування називають 1017 рік, спираючись на «Новгородський перший літопис», інші - 1037 рік, аргументуючись відомостями з «Повісті временних літ». На основі останніх досліджень вчені висунули нову концепцію, яка спростовує і першу, і другу версію. Згідно проведеного аналізу і документальним джерелам Софія Київська була закладена в 1011 році, не за Ярослава Мудрого (поширена помилкова думка), а ще за його батька Володимира Великого. На користь нової теорії свідчать численні факти, в тому числі й результати лабораторного дослідження софійських фресок та мозаїк. Зіставлення у Святцях дат, коли була освячена Софія Київська, також дозволяє визначити 17 листопада (4 листопада - за старим календарем) 1011 року як освячення місця під Софійський храм, а 24 травня (11 травня - за старим календарем) 1018 року - як час урочистого освячення собору вже безпосередньо перед його відкриттям. У документальних київських джерелах, зокрема в «Описі Київського намісництва 70-80-х років XVIII ст.", 1011 рік називався офіційною датою заснування Софійського собору. Цей рік був висічений над входом до храму, а також під його головним куполом. Все це свідчить про те, що Софія Київська була закладена ще за часів правління князя Володимира, а добудовувалася за Ярослава Мудрого. Невже літописці помилилися? Автори «Новгородського літопису» і «Повісті временних літ» не констатували історичний факт, ними керувало прагнення на догоду новому князю прив'язати до часу його правління створення грандіозної споруди століття - Софійського собору.
Софія Київська дійсно була одним із головних храмів Київської Русі. Тут проводилися не тільки богослужіння, а й важливі, урочисті події. У композиційному плані Софія Київська має риси візантійської архітектури. Однак майстри виробили свій стиль - поєднали фреску з мозаїкою. Такого у Візантії не було. Це одна з особливостей Софії Київської.
Мозаїки та фрески, виконані кращими живописцями - скарби собору. Фахівці встановили, що мозаїки Софії Київської у своїй палітрі налічують 177 відтінків. Найголовніша мозаїка в інтер'єрі храму - Богородиця Марія-Оранта. Вражають її грандіозні розміри: висота фігури досягає 6 метрів. Зображена Богоматір із молитовно піднятими руками. Не менш майстерно виконані зображення Бога та Ісуса Христа в центральному куполі собору.
На стінах храму є фрески із зображенням Ярослава Мудрого, його дружини та дітей. Це перші зразки українського портретного живопису. Окрасою Софії Київської є ряд інших світських фрескових картин: полювання на ведмедя, прийом візантійського імператора тощо.
Досить довго собор використовувався як усипальниця київських князів. Зберігся до наших днів різьблений саркофаг Ярослава Мудрого та його дружини.
Спочатку Софія Київська мала 13 куполів, які символізують Ісуса Христа та дванадцять апостолів. У XVII столітті при реконструкції собору число бань збільшили до 19. Зовнішній вигляд храму став нагадувати стиль бароко.
Софія Київська так само, як і Києво-Печерська лавра, включена до реєстру пам'ятників всесвітнього значення ЮНЕСКО.