Манявський скит
Манявський скит - діючий старовинний Хрестовоздвиженський чоловічий монастир. Це архітектурна пам'ятка XVIІ століття. Манявський скит розташований у селі Манява Богородчанського району Івано-Франківської області, в мальовничому куточку Карпат - в оточенні величезних вікових сосен та ялиць.
Ченці прийшли в Маняву давно - ще у другій половині XIII століття. Місцевість привабила їх своєю усамітненістю від мирської суєти. Тут ніщо не відволікало від молитов та роздумів про Бога. Відокремлена чернеча обитель якраз і називається скитом.
Манявський скит був заснований у 1608 році вихованцями Афонського монастиря Іваном Вишенським та Іовом Княгиницьким, який став його першим ігуменом. У 1612 році на території монастиря була побудована Хрестовоздвиженська церква. У 1621 році навколо скиту була збудована кам'яна стіна та три потужні оборонні вежі, що служили укриттям під час турецьких і татарських набігів. Княгиницький запровадив у статут монастиря суворі правила, за що Манявський скит прозвали українським Афоном.
У 1621 році царгородський патріарх Тимофій IІ надав монастирю право ставролігіі. Це означало безпосереднє підпорядкування константинопольському патріарху, а не місцевій ієрархії. З 1628 року Манявський скит набуває статусу прота - займає верховенство по відношенню до інших храмів. Йому підпорядковувалися 556 монастирів буковинських, галицьких і навіть молдовських. Близько 200 ченців жили в Манявському монастирі. Тут була велика бібліотека. Манявський скит стає осереддям духовного життя Галичини, серцем Галицького православ'я.
Манявський монастир славився розкішним Богородчанським іконостасом - справжнім витвором мистецтва. Створювався іконостас протягом 1698-1705 років іконописцем ієромонахом Іовом Кондзелевичем. Богородчанський іконостас являв собою споруду, де розміщено безліч ікон різних за розміром. Тут є і двометрові ікони, і майже мініатюрні. На сьогоднішній день Богородчанський іконостас знаходиться у Львівському Національному музеї.
У 1676 році Манявський скит було зруйновано під час турецької навали. Допустити зникнення з лиця землі такої важливої православної святиня, звичайно, не могли. У 1681 році стараннями українських гетьманів, манявських благодійників та молдовських покровителів Манявський скит відродився. Є припущення, що на території монастиря похований в 1664 гетьман Іван Виговський, оскільки він ще за життя хотів, щоб тут покоїлося його тіло. Спроби знайти могилу гетьмана Україні не увінчалися успіхом. Зате вціліла надгробна плита перших ігуменів - Іова Княгиницького та Феодосія. Також збереглися шість старовинних ікон, хрести, ризи, хоругви, а також п'ять копій із Богородчанського іконостасу.
У 1785 році Манявський скит було закрито за наказом австрійської влади. Протягом 1970-1980 років монастир відреставрували, і на його території розмістився історико-архітектурний музей. А в 1998 році в Манявський скит повернулися ченці.
На території монастиря розташовано кілька дерев'яних і кам'яних будівель: триярусна надбрамна вежа, що служить також дзвіницею; двоярусна оборонна башта, п'ятиярусна Висока вежа (вона ж скарбниця), трапезна, в'їзні ворота, кам'яні та дерев'яні келії та ін. Під монастирем є підземні ходи, що ведуть в гори.
Неподалік від скиту розташований так званий Блаженний камінь - печера, що нагадує гігантську кам'яну нішу, житло перших ченців. Біля каменю є струмок із цілющою водою. Віруючі приходять до Блаженного каменя для здійснення молитов.
