П'яна церква
У місті Чернівці по вулиці Руській, 35 є унікальна в архітектурному плані культова споруда. Мова йде про Миколаївський кафедральний собор, або як його просто називають П'яна церква.
П'яна церква - визначна пам'ятка Чернівців. Свою назву храм отримав завдяки незвичним, точніше сказати нетиповим для наших православних храмів куполам. Основи куполів (барабани) в буквальному сенсі слова закручені, наче п'яні. Кручені глави собору, безперечно, в перші секунди бентежать і збивають із пантелику тих, хто на них дивиться. І не дивно. Ви можете подумати, що щось негаразд із вашими очима. Але це не обман зору і не викривлення простору.
П'яна церква виконана в румунському стилі неоромінеск. Прообразом П'яної церкви послужив православний Успенський архієрейський собор у румунському місті Куртя-де-Арджеш. Він користується в Румунії великою пошаною та вважається найкрасивішим храмом країни. Крім того, церква в Куртя-де-Арджеш - колишня усипальниця румунських королів Кароля I, Фердинанда, королеви Єлизавети (дружини Кароля I), Марії (дочки російського імператора Олександра II).
Подібність між двома храмами - Миколаївською церквою в Чернівцях і собором в Куртя-де-Арджеш очевидно. Той же стиль, хитромудрі візерунки, химерно спотворені малі барабани. Чому основи куполів у румунському храмі закручені? У Румунії існує легенда про майстра Маноле, що оповідає про будівництво собору в Куртя-де-Арджеш.
Чорний князь Негру Воде наказав десяти великим майстрам побудувати монастир, неперевершений у світі за красою. Обіцяв чорний воєвода щедро нагородити майстрів, а якщо вони не впораються із завданням - замурувати живцем. Майстри на чолі з майстром Маноле взялися до роботи. Чотири дні вони працювали, але марно. Все збудоване ними було приречене на руйнування. Одного разу уві сні Маноле почув голос із небес, який розповів йому про те, як побудувати монастир. Для цього потрібно було пожертвувати дружиною або сестрою одного з майстрів, саме тією, яка принесе їм вранці їжу. Першою прийшла Анна, кохана дружина Маноле. З важким серцем Маноле приступив до роботи. Немов жартома майстри почали класти перед нею кладку. В результаті Анну повністю замурували у стіні. Через камені Маноле чув її жалібний приглушений голос, що стіна здавлює її, і вона сильно мучиться. Незабаром новий монастир було побудовано. Приїхав Негру Воде помилуватися будівлею та побачив майстрів, які сиділи на риштуванні на даху монастиря. Він запитав у них, чи зможуть вони збудувати йому храм кращий за цей. І майстри відповіли, що звичайно зможуть, адже вони найкращі у своїй справі. Чорний воєвода обрубав риштування, тим самим позбавляючи майстрів можливості спуститися з даху. З підручних матеріалів заручники долі змайстрували крила та спробували злетіти. Їх спіткала сумна доля - вони всі розбилися. Маноле при падінні вчувався жалібний стогін дружини. На тому місці, де він упав, виникло джерело, з якого цівкою витікає вода. Це сльози Маноле.
Від болю та страждань, мабуть, і скрутило купола румунського храму.
П'яна церква в Чернівцях незвичайна не тільки зовні, але і всередині. При відвідуванні храму відразу впадає в очі нестандартне розташування вівтаря. Нам звично бачити вівтар навпроти входу, а в Миколаївському соборі він знаходиться праворуч від входу. Це пояснюється задумкою архітекторів: вхід до церкви повинен бути саме з центральної міської вулиці Руської. Якби вівтар був встановлений навпроти входу, це була б північна сторона. За християнським канонам вівтар прийнято розміщувати зі східної сторони. Саме тому вівтар у Миколаївському соборі розташований на сході, де йому і належить бути.
Споруджувалася П'яна церква з 1927 року по 1939 рік. Такий тривалий період будівництва пояснюється фінансовими проблемами. Будівельні роботи то припинялися на кілька років, то знову відновлювалися. Нарешті, 6 грудня 1939 року, напередодні Другої світової війни Миколаївський кафедральний собор було освячено. До сьогоднішнього дня він зберігає самобутній інтер'єр. Можна помилуватися красивими вітражами під куполами, старовинним різьбленим іконостасом тощо.
П'яна церква - справжнє архітектурне диво. Побачивши її раз, ви вже ніколи не зможете її забути - настільки вона оригінальна та незвичайна.